У презентованій розвідці здійснено оглядовий аналіз історичних і  культурних передумов зародження й становлення поезії нового типу, що була наслідком акумуляції й вивільнення потужної творчої енергії нової генерації поетів у пізньосередньовічній Європі. Мова йде насамперед про митців сицилійської школи, а також представників Dolce Stil Nuovo («солодкого нового стилю»). Апелювання сучасних літературознавчих студій до  історико-культурних витоків таких визначальних літературних феноменів, які й сьогодні не втратили своєї актуальності, зумовлене необхідністю їх переосмислення у парадигмі новітніх наукових підходів. Для  цього у дослідженні застосовується комплекс методів культурно-історичного, біографічного, герменевтичного й  компаративного аналізу, а  також метод узагальнення. Європейська поетична традиція пройшла довгий шлях у пошуках нових форм і засобів художнього відображення дійсності. Виникнення на Апеннінському півострові у першій половині XIII ст. сицилійської школи стало визначальною подією у літературній і  лінгвістичній історії Старого Світу. Вона поклала початок італійській поезії Dolce Stil Nuovo і багато у чому була попередницею лірики Данте і Петрарки, заклавши основи філософії ліричної поезії. Сицилійці надали потужний імпульс для подальшої розробки поетичної теорії, образів і тем, які стали ключовими у поезії стильновізму, а також у рецепції багатьох творців європейського Ренесансу. Звернення до окремих тем і мотивів та їх витончена трансформація увиразнюють уявлення сицилійських митців про поезію як специфічний різновид філософії. Очевидно, що порівняно пізній час виникнення й висококультурне оточення зумовили рафінованість художніх форм і стилістичних засобів оприявлення абстрактного змісту таких поезій. Поетична творчість в особі, зокрема, Джакомо да Лентіні зазнавала переакцентуації у підходах до римування й поетизування, та найголовніше — до психологічного освоєння дійсності й осмислення теми кохання у метафізичному вимірі. Ідейно-естетична та світоглядна єдність зближувала поетів Dolce Stil Nuovo, які розвивали новації сицилійця да Лентіні, з  художніми пошуками митців раннього італійського Відродження. У статті акцентовано особливу увагу на специфіці літературної діяльності авторів у часи творення нової європейської лірики, що привела до найважливішої у розвитку світової поезії події — зародження сонетної традиції — появи першої метричної форми з твердою строфікою, яка на наступні століття визначила ключові вектори еволюції поетичного слова.