У статті на матеріалі аналізу поезії Тараса Шевченка «Доля» досліджується художня функція такої особливості ритмомелодики поета як «ефект потоку». Зрозуміти ефект потоку як чинник художнього впливу допомагає вчення відомого американського психолога Мігая Чиксентмігаї, викладене в  його книзі «Потік. Психологія оптимального досвіду». Посилаючись на  творчий досвід митців (композиторів, музикантів, письменників), психолог доводить, що вони, перебуваючи в стані потоку, який є станом натхнення, створюють естетично вартісні твори. Здатність до поетичної імпровізації, яка часто набувала вибухового за інтенсивністю характеру, є однією з  визначальних рис геніального художнього обдарування Шевченка. Поетична імпровізація — це стан натхнення, стан перебування у творчому потоці, коли автору вдається самовиражатися, творячи художньо вартісну річ. Із «Щоденника» поета (записи від 7, 8, 9 лютого) відомо, що поштовхом до створення триптиху «Доля», «Муза», «Слава» стало емоційне потрясіння, спричинене розривом стосунків з  акторкою Катериною Піуновою, з  якою він мав намір побратися. Створення триптиху в  режимі імпровізації було способом самовираження, «виливання» почуттів, а  значить, самозаспокоєння. Саме тому весь триптих має характер ліричного самоосмислення — найбільш відчутно він проявився в першій поезії триптиху «Доля». Аналіз поезії «Доля» виявив пряму кореляцію потокової ритмомелодики з таким способом висловлювання як «потік свідомості». Одна з важливих ознак потокової ритмомелодики в поезії «Доля» стосується її інтонаційності, яка чутливо реагує на перебіг змісту. Визначальною особливістю «ефекту потоку» аналізованої поезії є те, що всі без винятку виражальні складові тексту (ритмомелодійні, мовні, композиційні…) реалізовані з дотриманням принципу оптимальності. Потоковий стан натхнення, стан естетичного піднесення, яке переживає поет, через свою виразно виражену потокову ритмомелодику наділений особливою здатністю впливати на читача — вводити його в такий же стан потоку, даруючи йому естетичне відчуття, яке переживав автор. Таким чином відбувається кореляція автор — читач.