У цій статті розглядається концепт політичної свободи, як вона зображена в  американській та українській поезії, особливо в періоди війни. Зосереджуючись на воєнній літературі, дослідження має на меті розкрити нюанси значення та репрезентації свободи як в американському, так і в українському контекстах. Дослідження набуває особливої актуальності з огляду на нинішню російсько-українську війну, яка поставила питання національної та політичної свободи на перший план українського суспільства. Порівняльний підхід цього дослідження дозволяє дослідити, як дві різні культури, розділені часом і геополітичним контекстом, сприймають і формулюють ідею свободи. Спираючись як на поезію Американської революції, так і на сучасну українську поезію, стаття визначає ключові теми та філософські впливи, які формують розуміння свободи в кожній культурі. Американська поезія XVIII та  початку XIX століть, створена, зокрема, під впливом провідного мислителя Просвітництва Джона Лока, наголошує на «свободі від» тиранії та «свободі для» самоврядування та морального обов’язку. Ці вірші часто служать утилітарним цілям, спрямованим на мобілізацію суспільних настроїв, сприяння єдності та деморалізацію ворога. Використання простих, доступних віршованих форм в американській поезії відображає бажання охопити широку аудиторію та зміцнити моральні та інституційні основи новоствореної американської держави. Натомість українська воєнна поезія, аналізована крізь призму політичної філософії Дмитра Донцова, представляє більш екзистенціальне та культурно вкорінене розуміння свободи. Ця  поезія підкреслює «свободу від» гноблення та  «свободу» для культурної ідентичності та національного виживання. Різноманітність виразів в українській поезії — від особистих роздумів про травму війни до колективних утверджень стійкості — висвітлює складний зв’язок із концепцією свободи, сформований історією постійної боротьби та опору. Дослідження підкреслює важливість історичного та культурного контекстів у формуванні літературних уявлень про свободу. Тоді як американська поезія часто розглядає свободу в  контексті державності та  демократичного правління, українська поезія відображає глибшу екзистенціальну боротьбу за культурну та національну наступність. Порівнюючи ці літературні традиції, стаття дає зрозуміти, як різні суспільства концептуалізують і оцінюють свободу, виявляючи як спільні риси, так і унікальні культурні особливості. Це порівняльне дослідження не тільки збагачує наше розуміння свободи в літературі, але й пропонує осмислення соціально-політичної боротьби загалом, яка продовжує формувати ці нації сьогодні.