A platform for research: civil engineering, architecture and urbanism
A platform for research: civil engineering, architecture and urbanism
ПОСТКОЛОНІАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ГЖИЦЬКОГО «ЧОРНЕ ОЗЕРО»
У статті аналізується нестійка ідентичність героїв роману В. Гжицького «Чорне озеро». Методологічною базою статті є дослідження Е. Саїда (концепція орієнталізму), Г. Бгабги (ідеї колоніальної мімікрії), Е.Томпсон (пропозиція розглядати літератури народів колишньої Російської та Радянської імперії як постколоніальні). Ставлячи під сумнів відсутність постколоніального дискурсу в українській літературі ХХ ст., авторка демонструє, що герої роману «Чорне озеро», як і його автор, одночасно відчували свою приналежність до різних культур, ідентифікуючись і з колонізованим, і з колонізатором. Особливістю роману є те, що колонізація не є однозначною: просування росіян за межі їхніх етнічних територій заради встановлення своєї влади має цілком негативне висвітлення, тоді як поширення західної цивілізації сприймається як прогрес. Роман здійснює спробу зруйнувати цивілізаційний авторитет росіян, але утверджує західний спосіб життя як загальноприйнятний. Зображення нестійкої ідентичності спонукає розглядати роман у ширших рамках, ніж літератури протесту проти іноземного поневолення. Нові ідеї та об’єкти зображення змушують ставити питання про його місце у каноні літератури 1920-х років та актуалізацію у нинішні часи переоцінки взаємин між народами колишнього СРСР.
ПОСТКОЛОНІАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ГЖИЦЬКОГО «ЧОРНЕ ОЗЕРО»
У статті аналізується нестійка ідентичність героїв роману В. Гжицького «Чорне озеро». Методологічною базою статті є дослідження Е. Саїда (концепція орієнталізму), Г. Бгабги (ідеї колоніальної мімікрії), Е.Томпсон (пропозиція розглядати літератури народів колишньої Російської та Радянської імперії як постколоніальні). Ставлячи під сумнів відсутність постколоніального дискурсу в українській літературі ХХ ст., авторка демонструє, що герої роману «Чорне озеро», як і його автор, одночасно відчували свою приналежність до різних культур, ідентифікуючись і з колонізованим, і з колонізатором. Особливістю роману є те, що колонізація не є однозначною: просування росіян за межі їхніх етнічних територій заради встановлення своєї влади має цілком негативне висвітлення, тоді як поширення західної цивілізації сприймається як прогрес. Роман здійснює спробу зруйнувати цивілізаційний авторитет росіян, але утверджує західний спосіб життя як загальноприйнятний. Зображення нестійкої ідентичності спонукає розглядати роман у ширших рамках, ніж літератури протесту проти іноземного поневолення. Нові ідеї та об’єкти зображення змушують ставити питання про його місце у каноні літератури 1920-х років та актуалізацію у нинішні часи переоцінки взаємин між народами колишнього СРСР.
ПОСТКОЛОНІАЛЬНЕ ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ ВОЛОДИМИРА ГЖИЦЬКОГО «ЧОРНЕ ОЗЕРО»
Snizhana Vitaliivna Zhygun (author)
2017
Article (Journal)
Electronic Resource
Unknown
Metadata by DOAJ is licensed under CC BY-SA 1.0
ПАРАМЕТРИ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОГО ПОЛЯ РОМАНУ АГАТАНГЕЛА КРИМСЬКОГО «АНДРІЙ ЛАГОВСЬКИЙ»
DOAJ | 2022
Історія однієї присвяти: автобіографічний дискурс роману Віталія Бендера «Марш молодости»
| DOAJ | 2017
ЖАНРОВІ МОДИФІКАЦІЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОМАНУ У ТВОРЧОСТІ ВІЛЬЯМА ГОЛДІНГА. РОМАН-ПРИТЧА «ВОЛОДАР МУХ»
| DOAJ | 2017