Запропонована стаття присвячена вивченню художньої специфіки «забутої» казкової прози Марка Вовчка. У сучасному літературознавстві, попри певні здобутки в царині дослідження казкової спадщини письменниці, так і лишаються твори, які жодного разу не піддавалися критичному аналізу, прикладом тому − збірка «Сказки и быль Марка Вовчка» (1874). На сьогодні це видання, не отримавши належної оцінки, так і перебуває в тіні творчості авторки. Винятком хіба що можна назвати фольклорно-історичну повість «Маруся», а решта  творів: «Королевна Я», «Совершенная курица», «Затейник» так і не здобули своєї літературознавчої оцінки. Тому казкова проза Марка Вовчка поступово вертається із забуття до сучасного читача. Зазначимо, що цей процес супроводжується потребою детального та глибинного переосмислення. Отже, запропоноване дослідження є актуальним, оскільки  спрямоване довести оригінальність непізнаної критиками казкової творчості письменниці. У поданій статті за допомогою біографічного методу, методу аналізу та синтезу, текстового аналізу визначено художню своєрідність казкової прози Марка Вовчка. Практично не вивчені казкові твори авторки «Королевна Я», «Совершенная курица», «Затейник», які за своїм жанровим спрямуванням − соціально-побутові казки. Вони розкривають морально-етичні проблеми, зумовлені суспільними та психологічними факторами. Найбільш рельєфною в згаданих творах письменниці є проблема егоїзму та ницості людської душі, що у свою чергу підпорядкована злободенній соціальній проблемі – домінуванню панського свавілля, що призводить до фатальних наслідків. Тут окреслена проблема здобуває відповідної градації: спочатку розкривається в казці «Королевна Я», згодом актуалізується в «Совершенной курице», а особливого трагічного звучання набуває в «Затейнике». У першу чергу варто звернути увагу на заголовки аналізованих казок. Вони мають своєрідний іронічний підтекст, який розкривається в кінці. Наприклад, у сюжеті казки «Королевна Я» висміяно такі вади, як зверхність і пихатість людської натури, у «Совершенной курице» − зроблено натяк на аморальність так званої «досконалої» панської поведінки, у казці «Затейник» − виражено приховану іронію з романтичної ідеї перетворення суспільства. У статті також з’ясовано основні принципи казкотворення в збірці «Сказки и быль Марка Вовчка»: наявність соціального сюжету, однолінійність у розвитку подій, поєднання романтичних і реалістичних стилістичних рис в зображенні дійсності, психологізм як один із основних принципів образотворення, використання контрастності в архітектоніці казок.